11 хешвана — особливий день у єврейському календарі. Це йом азікарон Рахель Імейну — день пам’яті праматері Рахелі, жінки, чия любов, вірність і молитви продовжують зігрівати душі її нащадків донині. Цей день часто називають Днем єврейської матері — і недарма. Саме Рахель стала уособленням глибокої турботи про свій народ, жертви заради інших і сили жіночого серця, що залишається поруч — навіть після відходу з цього світу.
Сила любові, що не згасає
На жіночій зустрічі Колель у громаді Сімха ми говорили про життя Рахелі — не як легенду з глибин історії, а як приклад, що надихає сьогодні. Ми згадували її шлях: вибір, повний самопожертви; любов, яка не потребує гучних слів; молитву, яку Всевишній не забуває.
Рахель — не лише мати Йосефа й Біньяміна. Вона — мати цілого народу. Її плач за дітей Ісраїлю, її здатність чекати і прощати, зробили її символом надії в найтемніші часи. Її могила — це не просто місце. Це точка дотику з духовною присутністю, що не полишає свій народ.
Натхнення через творчість
У другій частині зустрічі ми створювали особливу ілюстрацію — гробницю Рахелі, намальовану кавою. Цей несподіваний матеріал став символом тепла, простоти, домашнього затишку — і водночас пам’яті, яка з роками стає лише глибшою.
У кожній картині — щось дуже особисте: дотик серця, вдячність, прохання. Малюючи, ми мовчки молилися — кожна про своє, але разом.
Спадщина, яка жива
Цього дня ми не просто згадували історію. Ми знову відчули зв’язок із Рахеллю — не далекою постаттю, а жінкою, яка жила, любила, обирала. І навіть зараз — молиться за нас.
Дякуємо кожній, хто була з нами цього дня.
Разом ми зберігаємо спадщину Рахелі — любов, молитву й віру, які ніколи не зникають. Вони — як світло, що повертається в серце знову і знову.
