У неділю наш двір наповнився сміхом, музикою та ароматом святкових частувань. У суці — традиційному наметі, що символізує тимчасове житло євреїв у пустелі, — зібралися десятки родин. Ми святкували Сукот — одне з найрадісніших свят єврейського року, коли важливо не просто згадати минуле, а відчути присутність спільноти тут і зараз.
Свято, що об’єднує покоління
Для дітей цей день став справжнім відкриттям: на них чекали веселі розважальні станції, майстер-класи та рухливі ігри. Вони брали участь у квестах і навіть мали змогу спробувати себе у ролі маленьких артистів. Їхній сміх лунав усюди — як нагадування, що радість — найкращий зв’язок між поколіннями.
Дорослі тим часом долучалися до квізу, де можна було перевірити свої знання про традиції, символіку свят і навіть про сучасні ізраїльські звичаї. Переможці отримали символічні подарунки, але головне — гарний настрій і відчуття, що ми всі — частина однієї великої історії.
Музика, що торкається серця
Свято продовжилося концертом живої музики. Лунали єврейські мелодії, знайомі кожному з дитинства, і сучасні композиції, що надихали танцювати навіть найстриманіших гостей. Спів, аплодисменти, спільні танці — усе це створювало відчуття, ніби весь двір перетворився на велику родину.
Хепенінг як стиль нашої радості
Цього року ми вирішили зробити святкування у форматі хепенінгу — коли важлива не програма, а саме взаємодія. Люди не просто дивилися виступи — вони творили їх разом. Хтось малював, хтось співав, хтось підспівував дітям чи допомагав з декораціями. Кожен був частиною спільного процесу.
Це був простір без «глядачів» — лише учасники, які своїми усмішками, піснями й енергією створювали неповторну атмосферу. Ми не лише виконували заповіді свята, а й наповнювали їх живим змістом — спільністю, теплом і відчуттям дому.
Символ радості — у простих речах
Сукот навчає нас вдячності: за дах над головою, за можливість дихати, святкувати, бути разом. Навіть тимчасова сука нагадує, що справжня стійкість — у вірі й взаємній підтримці. Саме тому ми будуємо не лише стіни з гілля, а й міжлюдські мости — від серця до серця.
Спільнота, що росте разом
Кожен подібний день показує, що «Сімха» — це не просто місце, а жива громада. Тут зростають діти, зміцнюються родини, народжуються дружби. Ми радіємо разом, дбаємо одне про одного і створюємо традиції, які передаємо далі — з теплом, сміхом і вірою.
Сукот у «Сімха» став нагадуванням: навіть якщо стіни тимчасові, справжня радість — вічна, бо вона живе між людьми.
